Протягом багатьох років правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998 р.). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. З травня 2009 року Україна співпрацює з ЄС в рамках проекту «Східне партнерство», однією з задач котрого є підготовка до вступу України до Європейського Союзу.
В листопаді 2013 року на саміті у Вільнюсі очікувалось підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Однак, 9 листопада в Росії відбулася таємна зустріч президентів Януковича і Путіна, зміст якої залишається невідомим. Після цього українська влада різко змінила риторику і 21 листопада 2013 Кабінет міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до підписання угоди з Євросоюзо
ПРАГНЕННЯ УКРАЇНИ ДО ПОВНОЦІННОГО ЧЛЕНСТВА В ЄС
Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована президентом України Віктором Ющенком одразу після його обрання на початку 2005-го року.[1]
Хоча в дискусіях українськими посадовцями і політологами називалися декілька конкретних дат можливого набуття членства, на цей час офіційно Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства. Адміністрація президента поставилася критично до запропонованого статусу відносин у рамках сусідства[.
У березні 2007-го року Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Ця пропозиція хоча і викликала набагато схильнішу реакцію української держави, все ж не містить конкретних планів приєднання України до ЄС у найближчому часі. Деякі західноєвропейські політики говорять про тимчасову «стомленість від розширення» європейських інституцій.
Позиція і політика ЄС
Для набуття членства в ЄС потрібна згода всіх країн членів. Деякі політики в ЄС мають сумніви щодо можливого членства України. В 2002-му році Комісар з Розширення ЄС Ґюнтер Верхьоген сказав, що «європейська перспектива для України не означає обов'язково членство у найближчі 10-20 років, хоча це можливо».
13-го січня 2005-го року Європарламент фактично одноголосно (467 «за» проти 19) прийняв постанову про бажання Європарламенту наближення позицій з Україною щодо членства. Єврокомісія відзначає, що, хоча ще має пройти певний підготовчий період прийняття нових членів не виключено. На що президент Ющенко відповів про свої наміри подати заявку на членство «у близькому майбутньому».
Декілька впливових в ЄС лідерів в той час виказали підтримку покращенню зв'язків з Україною. Зокрема міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд 21-го березня 2005-го року заявив, що Польща за будь яких умов буде підтримувати євро інтеграційні прагнення України. Зокрема він сказав: «На даному етапі ми маємо концентруватися на конкретних кроках кооперації замість порожніх розмов про загальноєвропейську кооперацію». Три дні по тому опитування у шести найбільших країнах ЄС показало прихильність громадян ЄС до прийняття України у майбутньому як повноцінного члена.
У жовтні 2005-го року Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозо сказав, що майбутнє України «в ЄС». Однак 9-го жовтня 2005-го року Європейська Комісія у новій редакції документа щодо стратегії розвитку зазначила, що виповнення планів розширення (Хорватія і республіки колишньої Югославії) може блокувати можливість вступу України, Білорусі і Молдови. Комісар Оллі Рен сказав, що ЄС має уникнути «занадто великого розширення» наголосивши, що поточний план розширення виглядає цілковито завершеним.
Українські оглядачі виділяють так звану «групу опору» прийняття України до ЄС. Зокрема при укладанні тексту Посиленої Угоди між Україною і ЄС у березні 2007 з нього були виключені згадування про перспективу членства. «Будь-які згадки про перспективу вступу України до Євросоюзу були виключені з проекту посиленої угоди Україна — ЄС через позицію Франції», пише впливове німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung. Позиція Італії залежить від внутрішнього політичного розкладу цієї країни. Так під час передвиборчих перегонів у цій країні уряд Сільвіо Берлусконі давав дипломатичні сигнали, що готовий підтримати євроінтеграційні прагнення України. Його політичний супротивник Романо Проді навпаки заявив, що «перспективи України вступити до ЄС такі самі, як і в Нової Зеландії».
Найстійкішим адвокатом ефективних відносин України з ЄС є провідні політичні сили сусідньої Польщі, члена ЄС з стійкими історичними зв'язками з Україною.
УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ
З метою переведення відносин між Україною та ЄС від формату «партнерства та співробітництва» до «політичної асоціації та економічної інтеграції» наразі ведуться переговори щодо
· низки галузевих угод та домовленостей, які її доповнюватимуть в окремих сферах відносин між Україною та ЄС.
5 березня 2007 розпочато переговори про укладення нової угоди, яка має замінити Угоду про партнерство та співробітництво. Представники ЄС наполягали на укладанні стратегічних відносин з Україною як з країною сусідом.[8] Під час паризького Саміту Україна-ЄС (вересень 2008) досягнуто компромісного рішення щодо назви цієї угоди як Угоди про асоціацію.
Важливою складовою частиною нової Угоди є створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачає максимально глибоку економічну інтеграцію на основі домовленостей, досягнутих під час двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України до СОТ. Проведено всі раунди переговорів, останній ХХІ раунд відбувся 11 листопада 2011 року.
Порядок денний асоціації Україна — ЄС
16 червня 2009 р. під час засідання Ради з питань співробітництва Україна — ЄС політично схвалено «Порядок денний асоціації Україна — ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію», який є новим практичним інструментом на заміну Плану дій Україна-ЄС для підготовки Сторін до реалізації Угоди про асоціацію до моменту набуття нею чинності.
Документ підготовлено на принципах:
· політичної асоціації та економічної інтеграції,
· спільної участі, спільної відповідальності та спільної оцінки.
Передбачено щорічний перегляд та запровадження механізму моніторингу його реалізації.
Моніторинг того, як Україна виконує свої зобов'язання в рамках Порядку денного асоціації, та оцінку виконання Україною чинного до весни 2009 р.[ Плану дій Україна — ЄС здійснює як Європейська Комісія, так і українськегромадянське суспільство.
Європейська Комісія слідкує за результатами (передусім щодо реалізації реформ) в рамках традиційного щорічного аналізу поступу в межах Європейської політики сусідства — ENP Progress Report. Доповідь за 2009 опублікована англійськоюта українською мовами.
Українське громадянське експертне середовище здійснювало власну оцінку виконання дійсного в минулому Плану дій Україна — ЄС], та проводить оцінку виконання зобов'язань в рамках чинного Порядку денного асоціації. У травні 2010 року в Україні стартував Громадський моніторинг Порядку денного асоціації Україна-ЄС. У 2013 році був оприлюднений моніторинговий звіт щодо прогресу у виконанні зобов'язань у сфері охорони довкілля в рамках Порядку денного асоціації Україна — ЄС та виконання Дорожніх карт Східного партнерства за 2012 рік. На цей час проведено всі 21 раунди переговорів та готується XVII саміт Україна — ЄС, який очікують на 22 листопада 2013 року. Великі надії покладають, що на ньому підпишуть Угоду про асоціацію, але все таки є ще певні ризики заморожування ситуації у зв'язку з внутрішніми проблемами України та невизначеності стосовно неї у Євросоюзі.
СПІВРОБІТНИЦТВО В ОКРЕМИХ СЕКТОРАХ
Безпека та оборона
Рамки співробітництва між ЄС та Україною у реалізації Європейської політики безпеки та оборони визначають угоди
· «Про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС з врегулювання криз»
· «Про процедури безпеки, які стосуються обміну інформацією з обмеженим доступом» (підписані 13 червня 2005 р.).
Україна приєднується до заяв та позицій ЄС з регіональних та міжнародних проблем (станом липень 2009 р. Україна приєдналася до 90% заяв). Порушується питання залучення України на етапі їх підготовки.
Схвалено Робочий план співробітництва між Збройними Силами України та Генеральним секретаріатом Ради ЄС у сфері Європейської політики безпеки та оборони на 2009 рік.
16 жовтня 2008 започатковані перші неформальні зустрічі Міноборони України з Європейським оборонним агентством.
Україна бере участь у поліцейській місії ЄС у Боснії та Герцеговині (п'ять представника від МВС).
Опрацьовується питання участі України у військово-морській операції ЄС «Atalanta», яка розпочата у грудні 2008 р. в рамках Європейської політики безпеки та оборони для боротьби з актами піратства біля узбережжя Сомалі.
Торгівельно-економічне співробітництво
Обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та ЄС за перший квартал 2009 року, під час всесвітньої економічної кризи, зменшився в порівнянні з аналогічним періодом 2008 на 55,2% та склав 6,32 млрд дол. США, у тому числі:
· експорт — на 59,5% і склав 2,75 млрд дол. США
· імпорт — на 52,3% і склав 3,57 млрд дол. США
· від'ємне для України сальдо — 820 млн дол. США.
Основними статтями українського експорту до ЄС були: чорні метали та вироби з них, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, руди, зернові культури, одяг текстильний, жири та олії тваринного або рослинного походження, деревина і вироби з деревини, електричні машини і устаткування.
Основними статтями імпорту в Україну з ЄС були: котли, машини, апарати і механічні пристрої, наземні транспортні засоби, крім залізничних, електричні машини і устаткування, фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, папір та картон.
Юстиція і внутрішні справи
Співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки здійснюється в рамках Плану дій Україна — ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки (План дій ЮСБ, затверджений у червні 2007 р.) та Плану-графіку його імплементації (затверджений у квітні 2008 р.).
Під час Спільного засідання Підкомітету № 6 Україна — ЄС «Юстиція, свобода та безпека» (12-13 травня 2009) проведено чергову спільну оцінку стану виконання Плану-графіку.
Питання співпраці у сфері ЮВС обговорювалося під час засідання міністрів юстиції та внутрішніх справ у форматі Україна-Трійка ЄС (3 червня 2009).
Енергетика
Співробітництво України з ЄС у сфері енергетики здійснюється відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005. Меморандум охоплює такі сфери:
· Ядерна безпека.
· Інтеграція ринків електроенергії та газу.
· Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.
· Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.
· Енергоефективність.
З метою оцінки стану виконання Меморандуму сторонами щороку схвалюється відповідний звіт. Третій спільний звіт щодо імплементації Меморандуму було схвалено на Саміті Україна — ЄС у вересні 2008 р.
Охорона довкілля
Співробітництво України і Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього природного середовища є важливим чинником у двосторонніх відносинах України і ЄС і здійснюється за кількома актуальними для обох сторін напрямками:
1. Створення Регіонального екологічного центру України
2. Отримання бюджетної підтримки в сектор охорони довкілля
4. Зміна клімату
Транспорт
Пріоритетними напрямками співробітництва України та ЄС у галузі транспорту є:
· розвиток транспортної інфраструктури України та її інтеграції до загальноєвропейської транспортної системи;
· підвищення рівня безпеки на транспорті та адаптація відповідного національного законодавства із залученням проекту ЄК TWINNING;
· модернізація та оновлення основних фондів і рухомого складу транспорту;
· створення Спільного авіаційного простору між Україною та ЄС.
ХРОНІКА ВІДНОСИН
· 1991 — Декларація ЄС щодо України
· 1992 — Перша зустріч Україна-ЄС на найвищому рівні
· 1993 — Підписана угода між Європейськими співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами, відкриття представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні
· 1994 — Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС
· 1995 — Перше засідання Спільного комітету Україна-ЄС, створення представництва України при Європейських Співтовариствах
· 1996 — Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою. Радою Міністрів ЄС прийняла план дій щодо України
· 1997 — Перший Саміт Україна-ЄС (Київ), підписано угоду між Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі та урядом України про торгівлю сталеливарними виробами
· 1998 — набуття чинності угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, Україна офіційно заявила про прагнення набути статусу асоційованого членства в ЄС, прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 852 про запровадження механізму адаптації законодавства України до ЄС. Другий саміт Україна—ЄС (Відень)
початок роботи щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
· У квітні 2004-го року на саміті Україна-ЄС євро-очікування України були підірвані у зв'язку з неотриманням статусу країни з ринковою економікою від ради міністрів ЄС. Однак це сталося до Помаранчевої революції.
· 2005 — Рада Європейського Союзу надала Україні статус країни із ринковою економікою, черговий саміт
· 5 березня 2007 — розпочато переговори про укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво.
· 2008 — Набуття чинності угодами про спрощення візового режиму та реадмісію між Україною та ЄС, саміт ЄС-Україна (Евіан)
· Вересень 2008 — під час паризького Саміту Україна-ЄС досягнуто компромісне рішення щодо назви нової посиленої угоди як Угоди про асоціацію.
· 16 червня 2009 — під час засідання Ради з питань співробітництва Україна — ЄС політично схвалено «Порядок денний асоціації Україна — ЄС»
· 25 лютого 2010 — Європарламент схвалив резолюцію про ситуацію в Україні в якій, зокрема, визнається право України на приєднання до ЄС. Також Єврокомісії надається мандат задля роботи над «дорожньою картою» безвізових подорожей між Україною та країнами ЄС[15].
· 2013 — саміт ЄС-Україна, Брюссель. На саміті було ухвалено спільну заяву, в якій зазначено, що Україна «рішуче налаштована виконувати» передумови ЄС для того, щоб сторони змогли підписати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі.
· 21 листопада 2013 Кабінет міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до підписання УА з Євросоюзом, внаслідок цього по всій території країні виникли масові демонстрації, проти призупинення процесу євроінтеграції.
Предметно - географічні компетентності учнів
Предметно - географічні компетентності учнів:
1. уміння користуватися географічною картою (просторова складова географічної компетентності);
2. готовність до відповідальної поведінки в природному та антропогенному середовищі (здоров’язбережувальна компетентність);
3. розуміння просторово-часової єдності та взаємозв’язку розвитку природних і антропогенних процесів та об’єктів у географічній дійсності (знаннєві географічні компетентності);
4. уміння працювати з числовою інформацією (інформаційна складова географічної компетентності);
5. уміння орієнтуватись на місцевості, визначати поясний час та інші географічні одиниці (інформаційна компетентність);
6. уміння самопрезентації і здатність до самовираження (комунікативна компетентність);
7. уміння працювати в колективі, приймати рішення і нести відповідальність за них (соціально-трудова компетентність);
8. толерантне ставлення до культурних особливостей народів і регіонів (загальнокультурна компетентність).
Основу географічної освіти учнів формують знання, уміння й навички, передбачені навчальними програмами й Державним стандартом базової і повної середньої освіти.
У дослідженні оцінюються такі результати навчальної діяльності:
У дослідженні оцінюються такі результати навчальної діяльності:
- знання ключових характеристик географічних об’єктів, процесів і явищ, їх кількісні та якісні показники;
- знання просторово-часової структури й особливостей розвитку географічного середовища;
- уміння аналізувати географічні об’єкти, процеси та явища й оцінювати їх щодо господарського використання природних ресурсів;
- уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки щодо взаємодії суспільства й природи;
- уміння оцінювати результати господарської діяльності людини та причини виникнення кризових явищ природних, господарських і соціальних об’єктів;
- навички роботи з картографічними матеріалами;
- навички побудови й аналізу графіків і діаграм, що відображають кількісні та якісні показники географічних об’єктів, процесів, явищ.
Вивчення географії у 2013/2014 н.р.
· Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка. 6-11; видавництво Перун. 2005, 2006 рр.
· Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка; видавництво Навчальна книга; 2005.
· Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 класи. Географія. Економіка. Рівень стандарту. Академічний рівень. Профільний рівень. – Київ, 2010.
Всі попередні нормативні документи стосовно перевірки і проведення контрольних та практичних робіт, ведення журналів є чинними.
Інструктивно - методичні рекомендації, що є чинними (лист МОіН молоді та спорту від 01.06.12 №1/9 – 426) з зазначених предметів як ніколи є вдалими, так як містять, на відміну від збірника МОіН, повний перелік програм, підручників та посібників, дійсних до використання.
Так як вивчення предметів відбуватиметься в поточному році без нововведень, актуальним залишається дотримання вимог, які визначають специфіку предмету.
Які специфічні вимоги повинні виконуватись при виконанні Держстандартугеографічної освіти?
Необхідною складовою успішного навчання з географії є картографічна грамотність, посилення екологічної складової у навчальному та виховному процесі та орієнтація географічної освіти на компетентнісний підхід через акцент на практичну складову шкільної дисципліни. Таким чином, організуючи контроль, особливо тематичний, з боку ТВО та внутрішньошкільний контроль треба керуватись саме цими напрямками.
Профільне навчання економіки передбачає вивчення географії на профільному рівні. Тому, звичайно, якість викладання географії як профільної дисципліни є актуальним питанням вивчення стану викладання географії. Орієнтація географічної освіти на компетентносний підхід робить акцент на практичну складову дисципліни – 32% навчальних годин передбачають виконання практичних робіт.
Обов'язковою умовою є перевірка всіх практичних робіт, оскільки оцінка виконує мотиваційну, контролюючу і коригуючу функції (значна кількість практичних робіт не потребують письмової перевірки, оскільки проводяться у вигляді семінарських занять, конференцій, захисту проектів (25%).
Причому, практичні роботи поділяються на:
- навчальні (виконуються під керівництвом вчителя),
- тренувальні (закріплення набутих знань, умінь, навичок),
- підсумкові ( виконують контролюючу функцію і можуть бути порівняні з результатами к/р).
Всі практичні роботи оцінюються, але обов’язково виставляються в журнал, колонкою, результати підсумкових практичних робіт, а результати навчальних та тренувальних робіт виставляються за бажанням учнів.
Таким чином, у календарно-тематичному плануванні необхідно відобразити зміст і вид практичних робіт (за ступенем навченості).
В загальній школі, традиційно, оцінюються дві практичні роботи на семестр.
Про обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів
Головним завданням сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізується через оновлення змісту навчальних програм, інноваційних технологій організації навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи.
Основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати; розвиток їхніх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо.
Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації:
розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань;
врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їхніх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.;
формування загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений матеріал, застосовувати наявні знання тощо).
Раціональна організація виконання домашніх завдань сприятиме збереженню здоров'я учнів, високого рівня функціонального стану їхнього організму протягом дня.
При визначенні форм, характеру, змісту, обсягу домашніх завдань, методів їх організації необхідно враховувати специфіку навчального предмета, пізнавальні можливості учнів, їхні вольові якості та уподобання тощо.
Домашні завдання можуть бути як усні, так і письмові; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини і групові та парні, що направлені на дослідницьку, пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного, конструктивно-варіативного та творчого характеру.
Домашні завдання можна диференціювати в залежності від підготовки учнів, їх індивідуальних особливостей сприйняття, пам'яті, мислення, урізноманітнюючи при цьому зміст домашніх робіт та їх характер.
Згідно з Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), у 1 класі домашні завдання не задаються. Обсяг домашніх завдань з усіх предметів має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2 класі 45 хв; у 3 класі - 1 години 10 хв; 4 класі - 1 годину 30 хв; у 5-6 класах - 2,5 години; у 7-9 класах - 3 години; у 10-12 класах - 4 години.
Звертаємо увагу на необхідність дотримання вимог Державних санітарних правил. При визначенні обсягів домашніх завдань необхідним є врахування темпу і ритму роботи учнів, навантаження їх навчальною роботою цього та наступного днів, стану їхнього здоров'я.
Домашні завдання не рекомендується задавати на канікули, на вихідні та святкові дні.
Добір завдань для домашньої роботи, інструктаж щодо їх виконання (повний, стислий, конкретний тощо) учитель продумує завчасно і фіксує в поурочному плані-конспекті уроку.
Домашнє завдання може бути задано з предметів інваріантної частини навчального плану, з будь-якого розділу програми, але тоді, коли його доцільність вмотивована.
Успішне виконання учнями домашніх завдань в значній мірі залежить від співпраці учителя з їхніми батьками. Важливо переконати батьків у тому, що дотримання оптимального режиму виконання домашніх завдань, їхня посильна допомога і контроль за виконанням сприятимуть розв'язанню основної мети навчальної домашньої роботи. Вчитель повинен знайомити батьків з основними програмовими вимогами до навчальних предметів, усного та писемного мовлення молодших школярів тощо, повідомляти батьків про результати виконання домашніх завдань.
Місце подачі домашнього завдання може бути на будь-якому етапі уроку.
Не допускається подача домашнього завдання під час чи після дзвінка на перерву, після уроків, оскільки воно в повній мірі не фіксується дітьми; учні позбавлені можливості ставити запитання; учитель не встигає пояснити суть завдання.
Форми перевірки домашнього завдання можуть бути різними: фронтальна, індивідуальна, колективна, само-, взаємоперевірка, творча тощо. Вибір форми контролю залежить від змісту, виду і мети домашнього завдання.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ГЕОГРАФІЇ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ
Оцінюючи навчальні досягнення учнів з географії, необхідно враховувати:
- правильність і науковість викладення матеріалу, повноту розкриття понять і закономірностей, точність уживання географічної та картографічної термінології;
- ступінь самостійності відповіді;
- логічність, доказовість у викладенні матеріалу;
- ступінь сформованості інтелектуальних, загальноосвітніх, специфічних умінь (робота з картографічними, статистичними та іншими додатковими матеріалами).
Рівні навчальних досягнень
|
Бали
|
Критерії навчальних досягнень учнів
|
I. Початковий
|
1
|
Учень (учениця) розрізняє окремі географічні явища чи об'єкти (гори і рівнини, суша і океан, село і місто, галузь і т. д.) та з допомогою вчителя знаходить їх на карті
|
2
|
Учень (учениця) за допомогою вчителя відтворює окремі факти на елементарному рівні, розрізняє один або кілька запропонованих географічних об'єктів і з допомогою вчителя намагається знайти їх на карті
| |
3
|
Учень (учениця) дає нечіткі характеристики географічних об'єктів; за допомогою вчителя знаходить їх на карті, може самостійно розрізнити окремі географічні поняття
| |
II. Середній
|
4
|
Учень (учениця) частково відтворює текст підручника, дає нечітке визначення основних понять і термінів за допомогою вчителя. Називає відповідно до теми конкретного уроку компоненти географічної оболонки та складові господарства; повторює за зразком практичну роботу; під час відповіді намагається користуватись географічною картою
|
5
|
Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу без розкриття причинно-наслідкових зв'язків, описує географічні об'єкти чи явища за типовим планом. Намагається робити висновки без підтвердження їх прикладами; частково володіє обов'язковою географічною номенклатурою
| |
6
|
Учень (учениця) самостійно дає більшість визначень, передбачених темою уроку, відтворює значну частину вивченого матеріалу у відповідності з його викладом у підручнику. На середньому рівні володіє географічною номенклатурою та картою
| |
III. Достатній
|
7
|
Учень (учениця) має достатні географічні знання й застосовує їх для вирішення стандартних ситуацій. Має цілісне уявлення про природні та суспільні явища, уміє вести спостереження за навколишнім середовищем; достатньо володіє картографічним матеріалом
|
8
|
Учень (учениця) засвоїв основні уявлення, поняття й категорії географічної науки про Землю та господарську діяльність людини. Застосовує здобуті знання на практиці, використовуючи прийоми аналізу статистичних даних про господарство і населення, показує їх зміну в часі. Уміє наводити приклади взаємодії людини і природи; знає обов'язкову географічну номенклатуру
| |
9
|
Учень (учениця) на достатньому рівні володіє навчальним матеріалом, може застосовувати його для виконання практичних робіт; має чіткі уявлення про компоненти природи та просторову організацію господарства; пояснює причинно-наслідкові зв'язки у природі й господарстві; майже безпомилково працює з картографічним матеріалом
| |
IV. Високий
|
10
|
Учень (учениця) усвідомлює сучасну географічну картину світу, здійснює оцінку певних процесів та явищ, передбачених навчальною програмою; пояснює прикладне значення географічних знань, дає розгорнуту відповідь, відбирає необхідні знання; вільно застосовує більшість географічних понять і може їх класифікувати; добре володіє картографічним матеріалом
|
11
|
Учень (учениця) має глибокі знання про об'єкт вивчення, застосовує наукову термінологію, аргументує свої твердження й висновки, уміє працювати з рекомендованими вчителем джерелами географічної інформації; на високому рівні аналізує та використовує картографічну інформацію
| |
12
|
Учень (учениця) володіє ґрунтовними географічними знаннями в межах вимог навчальної програми, висловлює та аргументує власне ставлення до різних поглядів на об'єкт вивчення; самостійно аналізує природні та суспільні явища, робить відповідні висновки й узагальнення; здатний розв'язувати проблемні завдання; вільно володіє картографічною інформацією та творчо її використовує
|
Немає коментарів:
Дописати коментар